What is the Holy Roman Catholic Church?

The only Church founded by Jesus Christ Himself.

What is the Catholic Mass?

The unbloody re-presentation of Christ's sacrifice on Calvary, where bread and wine become His Body and Blood.

Did Vatican II abolish the Latin Mass?

No. Vatican II's Sacrosanctum Concilium §36 states: 'Particular law remaining in force, the use of the Latin language is to be preserved in the Latin rites.' Section 54 further instructs that 'the faithful may also be able to say or to sing together in Latin those parts of the Ordinary of the Mass which pertain to them.'

Who leads the Catholic Church?

The Pope, successor of St. Peter, Vicar of Christ on Earth, with authority given by Jesus Christ Himself.

What are the Seven Sacraments?

Baptism, Confirmation, Eucharist, Penance, Anointing of the Sick, Holy Orders, and Matrimony.

What is required for salvation?

Faith in Jesus Christ, adherence to His Church's teachings, reception of the Sacraments, and a life of grace.

Daily Mass Audio

Listen to the Traditional Latin Mass (1962 Missale Romanum) in Latin — read aloud section by section.

← 2026-04-02 Today 2026-04-04 →

Feria Sexta in Passione et Morte Domini

2026-04-03

I classis

Speed 1.00× Ready

Lectiones (Readings)

Latin

Lectiones (Readings)

7. Oratione completa, celebrans et ministri, seu ministrantes, ad sedilia pergunt. Interim ponitur legile nudum in medio presbyterii, et lector incipit primam lectionem, omnibus sedentibus et auscultantibus. Incipitur vero sine titulo, ac clauditur absque Deo gratias.

7 a. Deficiente lectore, ipse celebrans; stans in loco suo, legit lectionem.

Lectio prima

Osee 6:1-6

Hæc dicit Dóminus: In tribulatióne sua mane consúrgent ad me: Veníte, et revertámur ad Dóminum: quia ipse cœpit, et sanábit nos: percútiet, et curábit nos. Vivificábit nos post duos dies: in die tértia suscitábit nos, et vivémus in conspéctu eius. Sciémus, sequemúrque, ut cognoscámus Dóminum: quasi dilúculum præparátus est egréssus eius, et véniet quasi imber nobis temporáneus, et serótinus terræ. Quid fáciam tibi Ephraim? quid fáciam tibi Iuda? Misericórdia vestra quasi nubes matutína, et quasi ros mane pertránsiens. Propter hoc dolávi in prophétis, occídi eos in verbis oris mei: et iudícia tua quasi lux egrediéntur. Quia misericórdiam vólui, et non sacrifícium, et sciéntiam Dei plus quam holocáusta.

Sequitur responsorium, a schola cantandum, vel a clero assistente recitandum.

Responsorium

V Dómine, audívi audítum tuum, et tímui: considerávi ópera tua, et expávi.

V In médio duórum animálium innotescéris: dum appropinquáverint anni cognoscéris: dum advénerit, tempus, ostendéris.

V In eo, dum conturbáta fúerit ánima mea: in ira, misericórdiæ memor eris.

V Deus a Líbano véniet, et Sanctus de monte umbróso, et condénso.

V Opéruit cœlos maiéstas eius: et láudis eius plena est terra.

8. Responsorio absoluto, omnes surgunt; celebrans, stans ad sedile, dicit Oremus, diaconus Flectamus genua, et omnes, flexis genibus, per aliquod temporis spatium in silentio orant; dicto a diacono Levate, omnes surgunt, et celebrans, manibus iunctis ac in tono feriali, dicit orationem.

8 a. Celebrans, manens in loco suo, dicit Oremus, Flectamus genua, et, brevi interposita precatione, flexis genibus et in silentio, dicit Levate; deinde surgit, et, manibus iunctis ac in tono feriali, dicit orationem.

Oratio

V Orémus.

V Flectámus génua.

R Leváte.

Deus, a quo et Iudas reátus sui pœnam, et confessiónis suæ latro prǽmium sumpsit, concéde novis tuæ propitiatiónis efféctum: ut sicut in passióne sua Iesus Christus Dóminus noster divérsa utrísque íntulit stipéndia meritórum; ita nobis, abláto vetustátis erróre, resurrectiónis suæ grátiam largiátur:

9. Oratione expleta, sequitur altera lectio, a subdiacono dicenda ad legile, item sine titulo, et sine Deo gratias in fine. Celebrans ceterique omnes, sedentes, auscultant.

9a. Lectionem legat lector ad legile: secus vero ipse celebrans, stans in loco suo.

Lectio

Exodus 12:1-11

In diébus illis: Dixit Dóminus ad Móysen et Aaron in terra Ægýpti: Mensis iste, vobis princípium ménsium: primus erit in ménsibus anni. Loquímini ad univérsum cœtum filiórum Israël, et dícite eis: Décima die mensis huius tollat unusquísque agnum per famílias et domos suas. Sin autem minor est númerus, ut suffícere possit ad vescéndum agnum, assúmet vicínum suum qui iunctus est dómui suæ, iuxta númerum animárum quæ suffícere possunt ad esum agni. Erit autem agnus absque mácula, másculus, annículus: iuxta quem ritum tollétis et hædum. Et servábitis eum usque ad quartamdécimam diem mensis huius: immolabítque eum univérsa multitúdo filiórum Israël ad vésperam. Et sument de sánguine eius, ac ponent super utrúmque postem, et in superlimináribus domórum, in quibus cómedent illum. Et edent carnes nocte illa assas igni, et ázymos panes cum lactúcis agréstibus. Non comedétis ex eo crudum quid, nec coctum aqua, sed tantum assum igni: caput cum pédibus eius et intestínis vorábitis. Nec remanébit quidquam ex eo usque mane. Si quid resíduum fúerit, igne comburétis. Sic autem comedétis illum: renes vestros accingétis, et calceaménta habébitis in pédibus, tenéntes báculos in mánibus, et comedétis festinánter: est enim Phase - id est tránsitus - Dómini.

Sequitur responsorium, a schola cantandum, vel a clero assistente recitandum.

Responsorium

Ps 139:2-10, 14

V Eripe me, Dómine, ab hómine malo: a viro iníquo líbera me.

V Qui cogitavérunt malítias in corde: tota die constituébant prǽlia.

V Acuérunt linguas suas sicut serpéntis: venénum áspidum sub lábiis eórum.

V Custódi me, Dómine, de manu peccatóris: et ab homínibus iníquis líbera me.

V Qui cogitavérunt supplantáre gressus meos: abscondérunt supérbi láqueum mihi.

V Et funes extendérunt in láqueum pédibus meis, iuxta iter scándalum posuérunt mihi.

V Dixi Dómino, Deus meus es tu: exáudi, Dómine, vocem oratiónis meæ.

V Dómine, Dómine virtus salútis meæ obúmbra caput meum in die belli.

V Ne tradas me a desidério meo peccatóri: cogitavérunt advérsus me: ne derelínquas me, ne unquam exalténtur.

V Caput circúitus eórum: labor labiórum ipsórum opériet eos.

V Verúmtamen iusti confitebúntur nómini tuo: et habitábunt recti cum vultu tuo.

Українська

Lectiones (Readings)

7. По закінченні молитви всі сідають. По центру пресвітерія ставиться непокритий пюпітр, і чтець починає перше читання. Починається воно без назви, і закінчується без “Богу подяка”.

7 a. За відсутністю чтеців, читає сам священик.

Перше читання

Осія 6, 1-6

Так говорить Господь: у своїй біді шукатимуть мене зпозаранку: “Ходіть, до Господа повернімся: бо він розірвав, він і загоїть; він ударив, він і рани перев’яже. Через два дні він оживить нас, на третій день на ноги нас поставить, і будемо перед ним жити. І спізнаваймо, намагаймось Господа спізнати; його прибуття певне, як зірниця, як дощ, він до нас прийде; немов весняний дощ, який зрошує землю”. Що мені діяти з тобою, Ефраїме? Що мені діяти з тобою, Юдо? Таж любов ваша, немов уранці мряка, мов та роса, що притьмом геть приходить. Тому я засмучував їх через пророків, забивав їх уст моїх словами – аби суд твій наче світло засяяв. Бо я бажаю милости, а не жертви; і знання Бога – над всепалення.

Респонсорій співається хором чи читається кліриками.

Респонсорій. Аввакум 3, 2-3

V Господи, почув я вість Твою, й убоявся, порозмислив над ділами Твоїми, й вжахнувся.

V Між двома звірами Тебе впізнають; коли роки наблизяться, Ти будеш знаний; як надійде час, Ти об’явишся.

V Коли смутною буде душа моя, в гніві Ти згадаєш про милість.

V Бог з Ливану прийде, і Святий – з гори тінистої, вкритої лісом

V Вкрила небеса могустність Його, й хвали Його земля повна.

8. По закінченні респонсорію всі встають. Священик, стоячи біля седилії, говорить “Молімося”, диякон говорить “Flectamus genua” і всі, схиливши коліна, деякий час моляться в тиші. Коли диякон говорить “Levate”, всі встають, і священик щі зведеними руками буденним тоном говорить молитву.

8 a. Священик з місця говорить слова свої та диякона.

Молитва

V Молімося.

V Преклонімо коліна.

R Підійміться.

Боже, від Тебе і Юда отримав покарання засвій гріх, і розбійник прийняв винагороду за своє сповідання: даруй нам милість Твою, щоб як Ісус Христос, Господь наш, в Своїй Страсті дав обом різні відплати по їх заслугам, так і нам, знявши стару облуду, щедро дарував благодать Свого Воскресіння Той,

9. По закінченні молитви всі сідають. Піддиякон починає друге читання, читаючи з пюпітра. Починається воно без назви, і закінчується без “Богу подяка”.

9а. Читання читає чтець від пюпітра чи священик зі свого місця.

Читання

Вихід 12, 1-11

В ті дні казав Господь Мойсеєві та Аронові в землі Єгипетській: ”Місяць цей нехай буде вам початком місяців, перший нехай буде він вам між місяцями року. Промовте до всієї ізраїльської громади так: Десятого дня цього місяця візьміть собі кожен для своєї сім’ї ягня: одне на хату. Коли ж сім’я буде замала на [ціле] ягня, нехай разом з найближчим у межу сусідом візьме ягня по лічбі душ; розрахуйте, щоб ягняти було досить для кожного, хто скільки зможе з’їсти. Ягня ж нехай вам буде без вади, самчик, одноліток; можете взяти його з баранців або з козенят. І держатимете його до чотирнадцятого дня цього місяця, і тоді нехай уся громада синів Ізраїля разом заріже його надвечір. І нехай візьмуть крови й помажуть нею одвірки і наддвірок у домах, де їстимуть його. Нехай їдять м’ясо тієї самої ночі; спеченим на вогні нехай їдять його, з опрісноками та з гіркими зелами. Не їжте ніякої сировини, ні звареного в воді, а тільки жарене на вогні, і з головою його і з ногами та з нутрощами. І не зоставлятимете нічого до ранку; що ж з нього зосталось би до ранку, спалите на вогні. А їстимете його ось так: стегна ваші попідперізувані, обув’я ваше на ногах ваших, і костури ваші в руках у вас; і їстимете похапки: це бо є Пасха [тобто перехід] Господня

Респонсорій співається хором чи читається кліриками.

Респонсорій.

Пс. 139, 2-10.14

V Вирятуй мене, Гоcподи, від чоловіка лукавого, від мужа неправедного визволи мене.

V Неправду вони задумали в cерці, ввеcь день збиралиcь до бою.

V Вигоcтрили язик cвій, як змії, отрута гадюча в уcтах їхніх.

V Збережи мене, Гоcподи, від руки грішника, визволь мене від людей неправих.

V Що задумали cпинити cтопи мої; заcтавили горді cіть на мене.

V І проcтягнули мотуззя, наче cіть, на ноги мої, при cтежці заcтавили тенета на мене.

V Я cказав Гоcподеві: «Ти Бог мій». Виcлухай, Гоcподи, голоc моління мого.

V Гоcподи, Гоcподи, cило cпаcення мого, покрий голову мою в день брані.

V Не віддавай мене, Гоcподи, грішникові проти бажання мого; вони змовилиcь проти мене, не покидай мене, щоб ніколи не піднеcлиcь вони.

V Головне у колі їх, праця уcт їх покриє їх.

V І праведні проcлавляти будуть ім’я твоє; праві оcелятьcя перед лицем твоїм.

Passio Domini (Passion of Our Lord)

Latin

Passio Domini (Passion of Our Lord)

10. Absoluta altera lectione cum suo responsorio, ponuntur in latere Evangelii, in plano presbyterii, legilia nuda cum libris, et proceditur ad cantum vel lectionem historiæ Passionis Domini secundum Ioannem hoc modo: cantatur vel legitur a ministris, saltern in ordine diaconatus constitutis, qui, comitantibus duobus acolythis, vel ministrantibus, absque luminaribus et absque incenso, facta altari reverentia, ante celebrantem sistunt; media eos, profunde inclinatos, celebrans super voce dicit:

S Dominus sit in córdibus vestris et in lábiis vestris.

R Amen.

10 a. Historiam Passionis Domini legit vel cantat celebrans, clara et distincta voce. Antequant incipiaty dicit, in medio presbyterii, profunde inclinatus, secreto: Dominus sit in corde meo et in labiis meis. Amen. Tune, fact a altari reverentia, vadit ad latus Evangelii, ibique, super nudum legile, incipit legere vel cantare historiam Passionis Domini.

Tunc, iterum facta altari reverentia, procedunt ad latus Evangelii, ibique, super nu dum legile, incipiunt cantare vel legere historiam Passionis Domini, omnibus auscultantibus.

Pássio Dómini nostri Iesu Christi secúndum Ioánnem.

Joannes 18:1-40; 19:1-42

In illo témpore: Egréssus est Iesus cum discípulis suis trans torréntem Cedron, ubi erat hortus, in quem introívit ipse, et discípuli eius. Sciébat autem et Iudas, qui tradébat eum, locum: quia frequénter Iesus convénerat illuc cum discípulis suis. Iudas ergo cum accepísset cohórtem, et a pontifícibus et pharisǽis minístros, venit illuc cum latérnis, et fácibus, et armis. Iesus ítaque sciens ómnia, quæ ventúra erant super eum, procéssit, et dixit eis: J. Quem quǽritis? C. Respondérunt ei: S. Iesum Nazarénum. C. Dicit eis Iesus: J. Ego sum. C. Stabat autem et Iudas, qui tradébat eum, cum ipsis. Ut ergo dixit eis: Ego sum: abiérunt retrórsum, et cecidérunt in terram. Iterum ergo interrogávit eos: J. Quem quǽritis? C. Illi autem dixérunt: S. Iesum Nazarénum. C. Respóndit Iesus: J. Dixi vobis, quia ego sum: si ergo me quǽritis, sínite hos abíre. C. Ut implerétur sermo, quem dixit: Quia quos dedísti mihi, non pérdidi ex eis quemquam. Simon ergo Petrus habens gládium edúxit eum: et percússit pontíficis servum: et abscídit aurículam eius déxteram. Erat autem nomen servo Malchus. Dixit ergo Iesus Petro: J. Mitte gládium tuum in vagínam. Cálicem, quem dedit mihi Pater, non bibam illum? C. Cohors ergo, et tribúnus, et minístri Iudæórum comprehendérunt Iesum, et ligavérunt eum: et adduxérunt eum ad Annam primum, erat enim socer Cáiphæ, qui erat póntifex anni illíus. Erat autem Cáiphas, qui consílium déderat Iudǽis: Quia éxpedit unum hóminem mori pro pópulo. Sequebátur autem Iesum Simon Petrus, et álius discípulus. Discípulus autem ille erat notus pontífici, et introívit cum Iesu in átrium pontíficis. Petrus autem stabat ad óstium foris. Exívit ergo discípulus álius, qui erat notus pontífici, et dixit ostiáriæ: et introdúxit Petrum. Dicit ergo Petro ancílla ostiária: S. Numquid et tu ex discípulis es hóminis istíus? C. Dicit ille: S. Non sum. C. Stabant autem servi, et minístri ad prunas, quia frigus erat, et calefaciébant se: erat autem cum eis et Petrus stans et calefáciens se. Póntifex ergo interrogávit Iesum de discípulis suis, et de doctrína eius. Respóndit ei Iesus: J. Ego palam locútus sum mundo: ego semper dócui in synagóga, et in templo, quo omnes Iudǽi convéniunt: et in occúlto locútus sum nihil. Quid me intérrogas? intérroga eos, qui audiérunt quid locútus sim ipsis: ecce hi sciunt quæ díxerim ego. C. Hæc autem cum dixísset, unus assístens ministrórum dedit álapam Iesu, dicens: S. Sic respóndes pontífici? C. Respóndit ei Iesus: J. Si male locútus sum, testimónium pérhibe de malo: si autem bene, quid me cædis? C. Et misit eum Annas ligátum ad Cáipham pontíficem. Erat autem Simon Petrus stans, et calefáciens se. Dixérunt ergo ei: S. Numquid et tu ex discípulis eius es? C. Negávit ille, et dixit: S. Non sum. C. Dicit ei unus ex servis pontíficis, cognátus eius, cuius abscídit Petrus aurículam: S. Nonne ego te vidi in horto cum illo? C. Iterum ergo negávit Petrus: et statim gallus cantávit. Addúcunt ergo Iesum a Cáipha in prætórium. Erat autem mane: et ipsi non introiérunt in prætórium, ut non contaminaréntur, sed ut manducárent pascha. Exívit ergo Pilátus ad eos foras, et dixit: S. Quam accusatiónem affértis advérsus hóminem hunc? C. Respondérunt et dixérunt ei: S. Si non esset hic malefáctor, non tibi tradidissémus eum. C. Dixit ergo eis Pilátus: S. Accípite eum vos, et secúndum legem vestram iudicáte eum. C. Dixérunt ergo ei Iudǽi: S. Nobis non licet interfícere quemquam. C. Ut sermo Iesu implerétur, quem dixit, signíficans qua morte esset moritúrus. Introívit ergo íterum in prætórium Pilátus, et vocávit Iesum, et dixit ei: S. Tu es Rex Iudæórum? C. Respóndit Iesus: J. A temetípso hoc dicis, an álii dixérunt tibi de me? C. Respóndit Pilátus: S. Numquid ego Iudǽus sum? Gens tua, et pontífices tradidérunt te mihi: quid fecísti? C. Respóndit Iesus: J. Regnum meum non est de hoc mundo. Si ex hoc mundo esset regnum meum, minístri mei útique decertárent ut non tráderer Iudǽis: nunc autem regnum meum non est hinc. C. Dixit ítaque ei Pilátus: S. Ergo Rex es tu? C. Respóndit Iesus: J. Tu dicis quia Rex sum ego. Ego in hoc natus sum, et ad hoc veni in mundum, ut testimónium perhíbeam veritáti: omnis, qui est ex veritáte, audit vocem meam. C. Dicit ei Pilátus: S. Quid est véritas? C. Et cum hoc dixísset, íterum exívit ad Iudǽos, et dicit eis: S. Ego nullam invénio in eo causam. Est autem consuetúdo vobis ut unum dimíttam vobis in Pascha: vultis ergo dimíttam vobis Regem Iudæórum? C. Clamavérunt ergo rursum omnes, dicéntes: S. Non hunc, sed Barábbam. C. Erat autem Barábbas latro. Tunc ergo apprehéndit Pilátus Iesum, et flagellávit. Et mílites plecténtes corónam de spinis, imposuérunt cápiti eius: et veste purpúrea circumdedérunt eum. Et veniébant ad eum, et dicébant: S. Ave Rex Iudæórum. C. Et dabant ei álapas. Exívit ergo íterum Pilátus foras, et dixit eis: S. Ecce addúco vobis eum foras, ut cognoscátis, quia nullam invénio in eo causam. C. Exívit ergo Iesus portans corónam spíneam, et purpúreum vestiméntum. Et dicit eis: S. Ecce homo. C. Cum ergo vidíssent eum pontífices et minístri, clamábant, dicéntes: S. Crucifíge, crucifíge eum. C. Dicit eis Pilátus: S. Accípite eum vos, et crucifígite: ego enim non invénio in eo causam. C. Respondérunt ei Iudǽi: S. Nos legem habémus, et secúndum legem debet mori, quia Fílium Dei se fecit. C. Cum ergo audísset Pilátus hunc sermónem, magis tímuit. Et ingréssus est prætórium íterum: et dixit ad Iesum: S. Unde es tu? C. Iesus autem respónsum non dedit ei. Dicit ergo ei Pilátus: S. Mihi non loquéris? Nescis quia potestátem hábeo crucifígere te, et potestátem hábeo dimíttere te? C. Respóndit Iesus: J. Non habéres potestátem advérsum me ullam, nisi tibi datum esset désuper. Proptérea, qui me trádidit tibi, maius peccátum habet. C. Et exínde quærébat Pilátus dimíttere eum. Iudǽi autem clamábant dicéntes: S. Si hunc dimíttis, non es amícus Cǽsaris. Omnis enim, qui se regem facit, contradícit Cǽsari. C. Pilátus autem cum audísset hos sermónes, addúxit foras Iesum, et sedit pro tribunáli, in loco, qui dícitur Lithóstrotos, hebráice autem Gábbatha. Erat autem Parascéve Paschæ, hora quasi sexta, et dicit Iudǽis: S. Ecce Rex vester. C. Illi autem clamábant: S. Tolle, tolle, crucifíge eum. C. Dicit eis Pilátus: S. Regem vestrum crucifígam? C. Respondérunt pontífices: S. Non habémus regem, nisi Cǽsarem. C. Tunc ergo trádidit eis illum ut crucifigerétur. Suscepérunt autem Iesum, et eduxérunt. Et báiulans sibi crucem, exívit in eum, qui dícitur Calváriæ, locum, hebráice autem Gólgotha: ubi crucifixérunt eum, et cum eo álios duos, hinc et hinc, médium autem Iesum. Scripsit autem et títulum Pilátus: et pósuit super crucem. Erat autem scriptum: Iesus Nazarénus, Rex Iudæórum. Hunc ergo títulum multi Iudæórum legérunt, quia prope civitátem erat locus, ubi crucifíxus est Iesus. Et erat scriptum hebráice, græce et latíne. Dicébant ergo Piláto pontífices Iudæórum: S. Noli scríbere, Rex Iudæórum, sed quia ipse dixit: Rex sum Iudæórum. C. Respóndit Pilátus: S. Quod scripsi, scripsi. C. Mílites ergo cum crucifixíssent eum, accepérunt vestiménta eius et fecérunt quátuor partes: unicuíque míliti partem, et túnicam. Erat autem túnica inconsútilis, désuper contéxta per totum. Dixérunt ergo ad ínvicem: S. Non scindámus eam, sed sortiámur de illa cuius sit. C. Ut Scriptúra implerétur, dicens: Partíti sunt vestiménta mea sibi: et in vestem meam misérunt sortem. Et mílites quidem hæc fecérunt. Stabant autem iuxta crucem Iesu, mater eius, et soror matris eius María Cléophæ, et María Magdaléne. Cum vidísset ergo Iesus matrem, et discípulum stantem, quem diligébat, dicit matri suæ: J. Múlier, ecce fílius tuus. C. Deínde dicit discípulo: J. Ecce mater tua. C. Et ex illa hora accépit eam discípulus in sua. Póstea sciens Iesus quia ómnia consummáta sunt, ut consummarétur Scriptúra, dixit: J. Sítio. C. Vas ergo erat pósitum acéto plenum. Illi autem spóngiam plenam acéto, hyssópo circumponéntes, obtulérunt ori eius. Cum ergo accepísset Iesus acétum, dixit: J. Consummátum est. C. Et inclináto cápite trádidit spíritum.

Hic genuflectitur, et pausatur aliquantulum.

Iudǽi ergo - quóniam Parascéve erat - ut non remanérent in cruce córpora sábbato - erat enim magnus dies ille sábbati - rogavérunt Pilátum, ut frangeréntur eórum crura, et tolleréntur. Venérunt ergo mílites: et primi quidem fregérunt crura, et altérius qui crucifíxus est cum eo. Ad Iesum autem cum veníssent, ut vidérunt eum iam mórtuum, non fregérunt eius crura: sed unus mílitum láncea latus eius apéruit, et contínuo exívit sanguis et aqua. Et qui vidit, testimónium perhíbuit: et verum est testimónium eius. Et ille scit, quia vera dicit: ut et vos credátis. Facta sunt enim hæc, ut Scriptúra implerétur: Os non comminuétis ex eo. Et íterum ália Scriptúra dicit: Vidébunt in quem transfixérunt. Post hæc autem rogávit Pilátum Ioseph ab Arimathǽa eo quod esset discípulus Iesu, occúltus autem propter metum Iudæórum, ut tólleret corpus Iesu. Et permísit Pilátus. Venit ergo, et tulit corpus Iesu. Venit autem et Nicodémus, qui vénerat ad Iesum nocte primum, ferens mixtúram myrrhæ, et áloës, quasi libras centum. Accepérunt ergo corpus Iesu, et ligavérunt illud línteis cum aromátibus, sicut mos est Iudǽis sepelíre. Erat autem in loco, ubi crucifíxus est, hortus: et in horto monuméntum novum, in quo nondum quisquam pósitus erat. Ibi ergo propter Parascéven Iudæórum, quia iuxta erat monuméntum, posuérunt Iesum.

Українська

Passio Domini (Passion of Our Lord)

10. Після другого читання з респонсорієм зі сторони Євангелія на підлозі пресвітерію ставляться три непокриті пюпітри з книгами, і переходимо до співу чи читання оповіді про Страсть Господню за Йоаном. Читають чи співають служителі, що були висвячені хоча б на диякона. В супроводі двох аколітів чи міністрантів без кадила та світильників, віддавши шану вівтарю, вони стають перед священиком та глибоко схиляються. Він високим голоcом говорить:

S Господь нехай буде в серцях ваших та на устах ваших.

R Амінь.

10 a. Оповідь про Страсть Господню читає чи співає священик. Перед цим в по центру пресвітерію, глибоко схилившись, тихо говорить “Господь нехай буде в серці моїм та на устах моїх. Амінь”. Тоді, віддавши шану вівтарю, йде на сторону Євангелія, де, над непокритим пюпітром, починає читання.

Тоді, віддавши шану вівтарю, йдуть на сторону Євангелія, де, над непокритими пюпітрами, починають читання.

Мука Господа нашого Ісуса Христа за Йоаном

Йн. 18, 1 - 19, 42

Того часу, вийшов Ісус із своїми учнями на той бік Кедрон-потоку, де був сад, куди увійшли він та його учні. Юда ж, який його зрадив, знав також те місце, Ісус бо та учні його часто там збиралися. Узявши, отже, Юда відділ війська і первосвященицьких та фарисейських слуг, прибув туди з ліхтарями, смолоскипами та зброєю. Ісус же, знаючи все, що мало з ним статися, вийшов і мовив до них: «Кого шукаєте?» «Ісуса Назарянина», відповіли ті. «Це я», каже їм Ісус. Стояв же і Юда з ними, який його зрадив. І коли він їм сказав: «Це я!» – подалися назад і припали до землі. Тож він спитав їх ще раз: «Кого бо шукаєте?» А вони: «Ісуса Назарянина.» «Сказав же вам, – озвавсь Ісус, – що то я. Коли, отже, шукаєте мене, то відпустіть оцих, щоб ішли собі»; - щоб слово те здійснилось, яке був вирік: «З-поміж тих, що їх ти передав мені, не погубив я ні одного.» Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши первосвященикового слугу, відрубав йому праве вухо. Малхом звали того слугу. Але Ісус озвався до Петра: «Сховай меч у піхву! Чашу, яку дав мені Отець, – чи не мав би я її пити?» Тоді військовий відділ, тисяцький та юдейські слуги схопили Ісуса і, зв’язавши його, повели спершу до Анни: цей бо був тесть Каяфи, що був первосвящеником того року. А був же то той самий Каяфа, який дав був пораду юдеям: «Ліпше, щоб за народ помер один чоловік.» За Ісусом же слідував Симон Петро з ще іншим учнем. А що учень той знаний був первосвященикові, то й увійшов він у двір первосвященика з Ісусом. Петро ж стояв надворі біля дверей. Той інший, знаний первосвященикові учень, вийшов, промовив до одвірної слугині та й увів Петра. Слугиня ж одвірна й каже до Петра: «Чи й ти не з учнів отого чоловіка?» – «Ні», відрік той. Слуги і сторожа, що вогонь розклали, стояли там і грілися, було бо холодно. Отож і Петро стояв там з ними та грівся. І спитав первосвященик Ісуса про його учнів і про його навчання. Ісус же відказав йому: «Говорив я світові отверто. Завжди навчав я у синагозі й у храмі, де сходяться усі юдеї. Нічого не говорив я потайки. Чому мене запитуєш? Спитай он тих, що чули, що я до них промовляв. Вони бо знають, що говорив я.» На ті слова один із сторожі, який стояв там, ударив в обличчя Ісуса, кажучи: «Ось так відказуєш первосвященикові?» Озвався ж Ісус до нього: «Якщо я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б’єш мене?» І відіслав його Анна зв’язаного до первосвященика Каяфи. А стояв там Симон Петро і грівся. От і мовили до нього: «Чи і ти не з його учнів?» І відрікся той, і відказав: «Ні!» Каже тоді один із первосвященикових слуг, родич того, якому Петро відрубав вухо: «Чи ж не тебе я бачив у саду з ним?» Тоді Петро відрікся ще раз. І зараз же півень запіяв! Повели тоді Ісуса від Каяфи у Преторію. Був же ранок. Та не ввійшли вони у Преторію, щоб не осквернитись, а й могти їсти пасху. Вийшов тоді до них Пилат і промовив: «Яке оскарження принесли ви на цього чоловіка?» А ті йому кричать у відповідь: «Якби не був з нього злочинець, не передавали б ми його тобі!» Тож каже їм Пилат: «То беріть собі його ви і судіть за вашим законом.» Юдеї ж йому: «Не дозволено нам нікого вбивати!» - Щоб здійснилося слово Ісуса, що сказав, вказуючи, якою смертю має вмерти. І ввійшов Пилат знов у преторію, закликав Ісуса і каже до нього: «Ти цар юдейський?» Ісус же у відповідь: «Кажеш те від себе, а чи інші про мене так тобі оповіли?» «Хіба ж я юдей? – озвався Пилат. -Народ твій і первосвященики передали тебе мені. Що ти таке зробив?» «Царство моє не від світу цього, – відрік Ісус. – Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство.» «То ти таки цар?» – мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій.» «Що таке – істина?» – озвався Пилат до нього. І сказавши те, вийшов знов до юдеїв і каже до них: «Жадної провини не знаходжу я на ньому. Є у вас, однак, звичай, щоб на Пасху відпустив я вам одного. Тож хочете, щоб я вам юдейського царя відпустив?» «Ні, не його!» – знову, закричали ті, – але Варавву!» А був же Варавва розбійник. Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів його бичувати. А вояки, сплівши вінок із тернини, вклали йому на голову ще й зодягли його у багряницю і, підступаючи до нього, казали: «Радуйся, царю юдейський!» І били його в обличчя. Знову вийшов Пилат надвір і до них промовляє: «Ото виводжу вам його, щоб ви знали, що я жадної провини на ньому не знаходжу.» І вийшов Ісус у вінку терновім та в багряниці. І сказав їм Пилат: «Ось чоловік!» Та скоро побачили його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому.» А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив.» Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче. Повернувся він ще раз у Преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту. «Зо мною не розмовляєш, – каже йому Пилат, – чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп’ясти тебе?» І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.» Від тієї хвилини шукав Пилат можливости, як би його відпустити. Але юдеї кричали: «Відпустиш його, то не будеш кесаревим другом! Усяк, хто з себе робить царя, кесареві спротивляється!» Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському – Гаввата. А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: «Ось цар ваш.» Ті ж закричали: «Геть! Геть! Розіпни його!» А Пилат їм: «Маю я вашого царя розіп’ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!» І тоді видав він його їм на розп’яття. І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота, де його і розіп’яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж – посередині. Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: «Ісус Назарянин Цар Юдейський.» Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розп’ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському. Тож первосвященики юдейські мовили до Пилата: «Не пиши: Цар Юдейський, – але, що він сказав: Я – Цар Юдейський!» Та Пилат відрік: «Що написав я, те написав.» Тоді вояки, розіп’явши Ісуса, узяли його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий. Тому домовилися між собою: «Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде.» А тим же мало здійснитись Писання: «Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб.» Отож і вчинили так вояки. А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе. А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа.

Вклякаємо й лишаємося так деякий час.

Через те, що це була п’ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, – бо був Великдень тієї суботи, – то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп’ятий. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода. І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду – щоб ви теж увірували. Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.» А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.» Після того Йосиф Ариматейський, що був учнем Ісусовим, – але потайки, страхався бо юдеїв, – удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса. І дозволив Пилат. Прийшов він, отже, і забрав Ісусове тіло. А надійшов і Нікодим, який раніше приходив уночі до нього, та й приніс мішанину з смирни та алое, мірок зо сто. І взяли вони тіло Ісуса та обв’язали його запашним полотном, як то ховають за юдейським звичаєм. А був на тому місці, де розіп’яли його, сад, а в саду тому – нова гробниця, в якій нікого ще не клали. Ось там, з огляду на юдейське споготування і що гробниця була поблизу, – покладено Ісуса.

Solemnes Orationes (Solemn Prayers)

Latin

Solemnes Orationes (Solemn Prayers)

12. Cantu vel lectione historiæ Passionis Domini absoluto, celebrans assumit pluviale nigri coloris; diaconus et subdiaconus induunt dalmaticam vel tunicellam eiusdem coloris. Interim vero duo acolythi, vel ministrantes, unam tantum tobaleam super altare extendunt, locantes librum in medio. Tune celebrans, comitantibus ministris, vel ministrantibus, accedit ad altare, quod, ascendens, osculatur in medio, et stans ibidem, ante se habens librum, incipit orationes solemnes, ministris sacris hinc inde adstantibus.

13. Dicuntur autem hoc ordine: Præcedit celebrantis præfatio, qua intentio specialis indicatur, et cantatur tono peculiari infra notato, manibus iunctis; deinde celebrans dicit Oremus, diaconus Flectamus genua, et omnes, flexis genibus, per aliquod temporis spatium in silentio orant; dicto a diacono Levate, omnes surgunt, et celebrans, extensis manibus ac in tono feriali, dicit orationem.

13 a. Celebrans dicit Oremus, Flectamus genua, et, brevi interposita precatione, flexis genibus et in silentio, dicit Levate, deinde surgit, et, extensis manibus ac in tono feriali, dicit orationem.

V Orémus, dilectíssimi nobis, pro Ecclésia sancta Dei: ut eam Deus et Dóminus noster pacificáre, adunáre, et custodíre dignétur toto orbe terrárum: subíciens ei principátus, et potestátes: detque nobis quiétam et tranquíllam vitam degéntibus, glorificáre Deum Patrem omnipoténtem.

S Orémus.

V Flectámus génua.

R Leváte.

V Omnípotens sempitérne Deus, qui glóriam tuam ómnibus in Christo géntibus revelásti: custódi ópera misericórdiæ tuæ; ut Ecclésia tua toto orbe diffúsa, stábili fide in confessióne tui nóminis persevéret. Per eúndem Dóminum nostrum Iesum Christum, Fílium tuum: qui tecum vivit et regnat in unitáte Spíritus Sancti Deus, per ómnia sǽcula sæculórum.

R Amen.

V Orémus et pro beatíssimo Papa nostro N., ut Deus et Dóminus noster, qui elégit eum in órdine episcopátus, salvum atque incólumem custódiat Ecclésiæ suæ sanctæ, ad regéndum pópulum sanctum Dei.

S Orémus.

V Flectámus génua.

R Leváte.

V Omnípotens sempitérne Deus, cuius iudício univérsa fundántur: réspice propítius ad preces nostras, et eléctum nobis Antístitem tua pietáte consérva; ut christiána plebs, quæ te gubernátur auctóre, sub tanto pontífice, credulitátis suæ méritis augeátur. Per Dóminum nostrum Iesum Christum, Fílium tuum: qui tecum vivit et regnat in unitáte Spíritus Sancti Deus, per ómnia sǽcula sæculórum.

R Amen.

V Orémus et pro ómnibus Epíscopis, Presbýteris, Diacónibus, Subdiacónibus, Acólythis, Exorcístis, Lectóribus, Ostiáriis, Confessóribus, Virgínibus, Víduis: et pro omni pópulo sancto Dei.

S Orémus.

V Flectámus génua.

R Leváte.

V Omnípotens sempitérne Deus, cuius spíritu totum corpus Ecclésiæ sanctificátur et régitur: exáudi nos pro univérsis ordínibus supplicántes; ut grátiæ tuæ múnere, ab ómnibus tibi grádibus fidéliter serviátur. Per Dóminum nostrum Iesum Christum, Fílium tuum: qui tecum vivit et regnat in unitáte eiúsdem Spíritus Sancti Deus, per ómnia sǽcula sæculórum.

R Amen.

V Orémus et pro ómnibus res públicas moderántibus, eorúmque ministériis et potestátibus: ut Deus et Dóminus noster mentes et corda eórum secúndum voluntátem suam dírigat ad nostram perpétuam pacem.

S Orémus.

V Flectámus génua.

R Leváte.

V Omnípotens sempitérne Deus, in cuius manu sunt ómnium potestátes et ómnium iura populórum: réspice benígnus ad eos, qui nos in potestáte regunt; ut ubíque terrárum, déxtera tua protegénte, et religiónis intégritas, et pátriæ secúritas indesinénter consístat. Per Dóminum nostrum Iesum Christum, Fílium tuum: qui tecum vivit et regnat in unitáte Spíritus Sancti Deus, per ómnia sǽcula sæculórum.

R Amen.

V Orémus et pro catechúmenis nostris: ut Deus et Dóminus noster adapériat áures præcordiórum ipsórum, ianuámque misericórdiæ; ut per lavácrum regeneratiónis accépta remissióne ómnium peccatórum, et ipsi inveniántur in Christo Iesu Dómino nostro.

S Orémus.

V Flectámus génua.

R Leváte.

V Omnípotens sempitérne Deus, qui Ecclésiam tuam nova semper prole fœcúndas: áuge fidem et intelléctum catechúmenis nostris; ut renáti fonte baptísmatis, adoptiónis tuæ fíliis aggregéntur. Per Dóminum nostrum Iesum Christum, Fílium tuum: qui tecum vivit et regnat in unitáte Spíritus Sancti Deus, per ómnia sǽcula sæculórum.

R Amen.

V Orémus, dilectíssimi nobis, Deum Patrem omnipoténtem, ut cunctis mundum purget erróribus: morbos áuferat: famem depéllat: apériat cárceres: víncula dissólvat: peregrinántibus réditum: infirmántibus sanitátem: navigántibus portum salútis indúlgeat.

S Orémus.

V Flectámus génua.

R Leváte.

V Omnípotens sempitérne Deus, mœstórum consolátio, laborántium fortitúdo: pervéniant ad te preces de quacúmque tribulatióne clamántium; ut omnes sibi in necessitátibus suis misericórdiam tuam gáudeant affuísse. Per Dóminum nostrum Iesum Christum, Fílium tuum: qui tecum vivit et regnat in unitáte Spíritus Sancti Deus, per ómnia sǽcula sæculórum.

R Amen.

V Orémus et pro hæréticis et schismáticis: ut Deus et Dóminus noster éruat eos ab erróribus univérsis; et ad sanctam matrem Ecclésiam Cathólicam atque Apostólicam revocáre dignétur.

S Orémus.

V Flectámus génua.

R Leváte.

V Omnípotens sempitérne Deus, qui salvas omnes, et néminem vis períre: réspice ad ánimas diabólica fráude decéptas; ut omni hærética pravitáte depósita, errántium corda resipíscant, et ad veritátis tuæ rédeant unitátem. Per Dóminum nostrum Iesum Christum, Fílium tuum: qui tecum vivit et regnat in unitáte Spíritus Sancti Deus, per ómnia sǽcula sæculórum.

R Amen.

V Orémus et pro pérfidis Iudǽis: ut Deus et Dóminus noster áuferat velámen de córdibus eórum; ut et ipsi agnóscant Iesum Christum Dóminum nostrum.

(sed rubríca 1960) V. Orémus et pro Iudǽis. Ut Deus et Dóminus noster illúminet corda eórum, ut agnóscant Iesum Christum salvatórem ómnium hóminum.

S Orémus.

V Flectámus génua.

R Leváte.

V Omnípotens sempitérne Deus, qui Iudǽos étiam a tua misericórdia non repéllis: exáudi preces nostras, quas pro illíus pópuli obcæcatióne deférimus; ut, ágnita veritátis tuæ luce, quæ Christus est, a suis ténebris eruántur. (sed rubríca 1960) V. Omnípotens sempitérne Deus, qui vis ut omnes hómines salvi fiant et ad agnitiónem veritátis véniant, concéde propítius, ut plenitúdine géntium in Ecclésiam Tuam intránte omnis Israël salvus fiat. Per eúndem Dóminum nostrum Iesum Christum, Fílium tuum: qui tecum vivit et regnat in unitáte Spíritus Sancti Deus, per ómnia sǽcula sæculórum.

R Amen.

V Orémus et pro pagánis: ut Deus omnípotens áuferat iniquitátem a córdibus eórum; ut relíctis idólis suis, convertántur ad Deum vivum et verum, et únicum Fílium eius Iesum Christum Deum et Dóminum nostrum.

S Orémus.

V Flectámus génua.

R Leváte.

V Omnípotens sempitérne Deus, qui non mortem peccatórum, sed vitam semper inquíris: súscipe propítius oratiónem nostram, et líbera eos ab idolórum cultúra; et ággrega Ecclésiæ tuæ sanctæ ad láudem et glóriam nóminis tui. Per Dóminum nostrum Iesum Christum, Fílium tuum: qui tecum vivit et regnat in unitáte Spíritus Sancti Deus, per ómnia sǽcula sæculórum.

R Amen.

Українська

Solemnes Orationes (Solemn Prayers)

12. Священик вбирається в чорну каппу, а диякон та піддиякон в чорні далматику та тунічку відповідно. Тим часом два аколіти чи міністранти розстеляють один шар тканини на вівтарі та ставлять по центру книгу. Тоді священик зі служителями чи міністрантами йде до центру вівтаря, цілує його та починає молитви.

13. Вони читаються як подано нижче.

13 a. Читаються, як подано нижче, але слова диякона каже священик.

V Молімося, возлюблені, за святу Божу Церкву, щоб Бог і Господь наш благоволив обдарувати її миром, єднати й обороняти її по всій землі, підкоривши їй начальства й влади, і дав нам, проводячи тихе й мирне життя, славити Бога Отця всемогутнього.

S Молімося.

V Преклонімо коліна.

R Підійміться.

V Всемогутній вічний Боже, Ти в Христові явив свою славу усім народам, оберігай діло Твого милосердя, щоб Твоя Церква, розпорошена по всьому світу, з непорушною вірою сповідувала Твоє Ім’я. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.

R Амінь.

V Молімося й за блаженнішого Папу нашого N., щоб Бог і Господь наш, Котрий обрав його до єпископського чину, оберігав його здоровим душею й тілом для Своєї святої Церкви, на управління святим Божим народом.

S Молімося.

V Преклонімо коліна.

R Підійміться.

V Всемогутній вічний Боже, чий розсуд утверджує все, милостиво зглянься на наші молитви й у доброті своїй оберігай вибраного для нас Предстоятеля, щоб люд християнський, Тобою, Творцем, керований, за такого Понтифіка примоножився у заслугах віри. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.

R Амінь.

V Молімося й за всіх єпископів, священиків, дияконів, піддияконів, аколітів, екзорцистів, чтеців, остіаріїв, сповідників, дів, вдов та про весь святий Божий народ.

S Молімося.

V Преклонімо коліна.

R Підійміться.

V Всемогутній вічний Боже, Твій Дух освячує усе тіло Церкви й керує ним: вислухай нас, благаючих за всі чини церковні, щоб, даром Твоєї благодаті, Тобі вірно служили всі ступені ієрархії. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності того ж Святого Духа, Бог, на віки вічні.

R Амінь.

V Молімося й за тих, хто піклується суспільними справами, й за їх служіння та владу, щоб Бог і Господь наш думки й серця їх направив згідно зі Своєю волею, щоб ми мали постійний мир.

S Молімося.

V Преклонімо коліна.

R Підійміться.

V Всемогутній вічний Боже, в Чиїх руках вся влада й всі права народів: лагідно зглянься на тих, хто має владу управляти нами, щоб по всій землі по всяк час під захистом правиці Твоєї твердо тритмалися і цілісність віри, і безпека Батьківщини. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.

R Амінь.

V Молімося й за катехуменів, щоб Бог і Господь наш відкрив вуха сердець їх і двері милосердя, аби, через омиття відродження отримавши відпущення всіх гріхів, вони віднайшли себе в Христі Ісусі Господі нашому.

S Молімося.

V Преклонімо коліна.

R Підійміться.

V Всемогутній вічний Боже, Ти безустанно збагачуєш свою Церкву новим потомством; примнож віру та розуміння наших катехуменів, щоб вони, відроджені у джерелі святого Хрещення, були зараховані до числа Твоїх усиновлених дітей. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.

R Амінь.

V Молімося, возлюблені, до Всемогутнього Бога Отця, щоб Він очистив світвід усіх помилок, відвернув хвороби, усунув голод, відчинив в’язниці, розірвав кайдани, дарував паломникам повернення, хворим – здоров’я, а мандрівникам – спасительний притулок.

S Молімося.

V Преклонімо коліна.

R Підійміться.

V Всемогутній вічний Боже, розрадо засмучених та сило стражденних, вислухай молитви тих, хто в будь-якій скруті звертається до Тебе, щоб усі могли радіти, що у своїх потребах зазнали Твого милосердя. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.

R Амінь.

V Молімося й за єретиків та схизматиків, щоб Бог і Господь наш вирвав їх з усіх помилок та благоволив повернути їх до святої матері Католицької й Апостольської Церкви.

S Молімося.

V Преклонімо коліна.

R Підійміться.

V Всемогутній вічний Боже, Ти всіх спасаєш та не бажаєш нікому погибелі: зглянься на душі, введені в оману диявольськими хитрощами, аби, відкинувши все лукавство єресей, серця заблукалих одумалися та повернулися до єдності Твоєї істини. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.

R Амінь.

V Молімося й за невірних юдеїв, щоб Бог і Господь наш зняв покров сердець їх, щоб і вони пізнали Ісуса Христа Господа нашого.

(sed rubríca 1960) V. Молімося й за юдеїв, щоб Бог і Господь наш просвітив серця їх, щоб вони пізнали Ісуса Христа як спасителя кожної людини.

S Молімося.

V Преклонімо коліна.

R Підійміться.

V Всемогутній вічний Боже, Ти не відкидаєш юдеїв від Твого милосердя, вислухай молитви нашi, які приносимо за сліпість того народу, щоб, упізнавши світло Твоєї Істини, яка є Христос, вони були вирвані з їх темряви. (sed rubríca 1960) V. Всемогутній вічний Боже, Ти хочеш, щоб кожна людина спаслася й прийшла до визнання істини; милостиво даруй, щоб через вхід повноти народів, весь Ізраїль був спісенним. Через того ж Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.

R Амінь.

V Молімося й за нехристиян, щоб Бог всемогутній забрав беззаконня з сердець їхніх, аби відкинувши своїх ідолів, вони навернулися до Бога живого й істинного, і єдиного Сина його Ісуса Христа, Бога й Господа нашого.

S Молімося.

V Преклонімо коліна.

R Підійміться.

V Всемогутній вічний Боже, Ти завжди шукаєш не смерті грішника, але його життя: милостиво прийми молитву нашу, і звільни їх від ідолопоклонства, та доєднай до Твоєї святої Церкви на хвалу й славу Імені Твого. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.

R Амінь.

Adoratio Crucis (Adoration of the Cross)

Latin

Adoratio Crucis (Adoration of the Cross)

14. Orationibus solemnibus completis, celebrans et ministri redeunt ad sedilia, ubi celebrans deponit pluviale, ministri dalmaticam vel tunicellam; et datur initium solemni adorationi sanctæ Crucis. Adhibeatur Crux satis magna, cum Crucifixo, velo violaceo obtecto, quod facile removere possit.

15. Primum portatur sancta Crux e sacristia in medium presbyterii, omnibus stantibus. Portatur autem hoc modo: Celebrans et subdiaconus manent ad sedilia stantes: diaconus cum acolythis, seu ministrantibus, adit sacristiam, ex qua processionaliter affert Crucem ad ecclesiam: præcedunt acolythi, seu ministrantes, sequitur diaconus cum Cruce, medius inter alios duos acolythos, seu ministrantes, candelabra accensa gestantes. Cum presbyterium ingressi fuerint, celebrans et subdiaconus ipsis obviam veniunt, et in medio, ante altare, celebrans Crucem e manibus diaconi accipit.

15a. Celebrans cum ministrantibus sacristiam adit, indeque, ut supra, portat Crucem ante altare.

16. Tum proceditur ad detectionem sanctæ Crucis, hoc modo: Celebrans, accedens ad latus Epistolæ, ibique, stans in plano, versa facie ad populum, Crucem a summitate parum detegit. Deinde solus incipit antiphonam Ecce lignum Crucis, ac deinceps iuvatur in cantu a ministris sacris, usque ad Venite, adoremus, quod cantatur a schola, comitantibus omnibus adstantibus. Cantu finito, omnes in genua se prosternunt, celebrante excepto, et parvo momento in silentio adorant. Deinde celebrans ascendit altare in latere Epistolæ, et detegit bracchium dextrum Crucifixi; tunc elevans Crucem paulisper, adiuvantibus, si opus sit, ministris sacris, altius quam primo cantat iterum Ecce lignum Crucis, aliis prosequentibus, et, post cantum, procumbentibus, ut supra. Denique celebrans procedit ad medium altaris, et detegit Crucem totaliter, ac elevans eam, tertio altius incipit Ecce lignum Crucis, aliis, ut supra, prosequentibus, et post cantum adorantibus. Duo autem acolythi, seu ministrantes, cum candelabris accensis comitantur Crucem, a dextris et a sinistris celebrantis.

16 a. Celebrans, in detegenda sancta Cruce, adiuvatur a ministrantibus; antiphonam vero Ecce lignum Crucis, usque ad Venite, adoremus, cantat solus.

V Ecce lignum Crucis, in quo salus mundi pepéndit.

R Veníte, adorémus.

V Ecce lignum Crucis, in quo salus mundi pepéndit.

R Veníte, adorémus.

V Ecce lignum Crucis, in quo salus mundi pepéndit.

R Veníte, adorémus.

17. Post detectionem Crucis sequitur eiusdem solemnis adoratio, hoc modo: Crux, postquam detecta fuerit, traditur a celebrante duobus acolythis, vel ministrantibus, qui stantes in suppedaneo, ante medium altaris, et facie ad populum versa, eam hinc inde ita per bracchia sustentant, ut pes Crucis super suppedaneum consistat. Alii vero duo acolythi, vel ministrantes, qui candelabra accensa gestabant, eisdem candelabris a dextris et a sinistris Crucis super suppedaneum collocatis, genuflexi manent in later ibus suppedanei, in superiore gradu, facie versus Crucem. Tune incipit adoratio sanctæ Crucis, ordine sequenti: primus accedit solus celebrans; deinde ministri, postea clerus, demum ministrantes. Hi omnes, si commode fieri possit, prius calceamenta deponunt, et, unus post alium, accedentes ad Crucem, simplici genuflexione ter repetita, pedes Crucifixi osculantur.

18. Sancta Crux, adoratione ex parte celebrantis, ministrorum, cleri ac ministrantium peracta, a duobus acolythis, seu ministrantibus, comitantibus aliis duobus acolythis, seu ministrantibus, cum candelabris accensis, defertur ad cancellos, et ibidem sustentatur eodem modo, ut supra, ita ut fideles, ante Crucem quasi processionaliter transeuntes, primum viri, deinde mulieres, pedes Crucifixi devote deosculari possint, præmissa simplici genuflexione. Si parochus aut rector ecclesiæ prævideat, adorationem sanctae Crucis, prout supra præscribitur, ob ingentem populi concursum, vix aut non sine boni ordinis et devotionis detrimento peragi posse, tune cæremonia hoc modo peragitur: celebrans, postquam clerus, si adsit, et ministrantes adorationem expleverint, sanctam Crucem e manibus ministrantium sumat et, in summitate graduum altaris consistens, paucis verbis populum ad sanctae Crucis adorationem invitet eamque altius elevatam teneat, per breve tempus a fidelibus in silentio adorandam.

19. Dum autem sanctse Crucis adoratio peragitur, cantantur a schola, in duos choros divisa, sic dicta Improperia, et alia quæ sequuntur; celebrans, ministri sacri, et ministrantes, ceterique omnes, qui adorationem sanctæ Crucis peregerunt, sedentes auscultant. Cantus vero eousque producitur, prout adorantium numerus requirit. Concluditur tamen semper cum doxologia: Sempiteina sit beatæ Trinitati gloria, ut infra.

IMPROPERIA

Partes quæ ad singulos choros spectant, indicantur numeris 1 (chorus primus), et 2 (chorus secundus); quæ autem ab utroque choro simul cantanda sunt, indicantur hoc modo: 1 et 2.

1 et 2

V Pópule meus, quid feci tibi? aut in quo contristávi te? Respónde mihi.

V Quia edúxi te de terra Ægýpti, parásti crucem Salvatóri tuo.

R Agios o Theós!

R Sanctus Deus!

R Agios ischyrós!

R Sanctus fortis!

R Agios athánatos, eléison imas.

R Sanctus immortális, miserére nobis.

1 et 2

V Quia edúxi te per desértum quadragínta annis, et manna cibávi te, et introdúxi te in terram satis bonam: parásti Crucem Salvatóri tuo.

R Agios o Theós!

R Sanctus Deus!

R Agios ischyrós!

R Sanctus fortis!

R Agios athánatos, eléison imas.

R Sanctus immortális, miserére nobis.

1 et 2

V Quid ultra débui fácere tibi, et non feci? Ego quidem plantávi te víneam meam speciosíssimam: et tu facta es mihi nimis amára: acéto namque sitim meam potásti: et láncea perforásti latus Salvatóri tuo.

R Agios o Theós!

R Sanctus Deus!

R Agios ischyrós!

R Sanctus fortis!

R Agios athánatos, eléison imas.

R Sanctus immortális, miserére nobis.

V Ego propter te flagellávi Ægýptum cum primogénitus suis: et tu me flagellátum tradidísti.

R Pópule meus, quid feci tibi? aut in quo contristávi te? Respónde mihi.

V Ego edúxi te de Ægýpto, demérso Pharaóne in Mare Rubrum: et tu me tradidísti princípibus sacerdótum.

R Pópule meus, quid feci tibi? aut in quo contristávi te? Respónde mihi.

V Ego ante te apérui mare: et tu aperuísti láncea latus meum.

R Pópule meus, quid feci tibi? aut in quo contristávi te? Respónde mihi.

V Ego ante te præívi in colúmna nubis: et tu me duxísti ad prætórium Piláti.

R Pópule meus, quid feci tibi? aut in quo contristávi te? Respónde mihi.

V Ego te pavi manna per desértum: et tu me cecidísti álapis et flagéllis.

R Pópule meus, quid feci tibi? aut in quo contristávi te? Respónde mihi.

V Ego te potávi aqua salútis de petra: et tu me potásti felle, et acéto.

R Pópule meus, quid feci tibi? aut in quo contristávi te? Respónde mihi.

V Ego propter te Chananæórum reges percússi: et tu percussísti arúndine caput meum.

R Pópule meus, quid feci tibi? aut in quo contristávi te? Respónde mihi.

V Ego dedi tibi sceptrum regále: et tu dedísti cápiti meo spíneam corónam.

R Pópule meus, quid feci tibi? aut in quo contristávi te? Respónde mihi.

V Ego te exaltávi magna virtúte: et tu me suspendísti in patíbulo Crucis.

R Pópule meus, quid feci tibi? aut in quo contristávi te? Respónde mihi.

1 et 2 Antiphóna

Ant. Crucem tuam * adorámus, Dómine: et sanctam resurrectiónem tuam laudámus, et glorificámus: ecce enim propter lignum venit gáudium in univérso mundo.

Deus misereátur nostri, et benedícat nobis.

Illúminet vultum suum super nos, et misereátur nostri.

1 et 2 Antiphóna

Ant. Crucem tuam * adorámus, Dómine: et sanctam resurrectiónem tuam laudámus, et glorificámus: ecce enim propter lignum venit gáudium in univérso mundo.

CRUX FIDELIS

1 et 2 Antiphona:

Ant. Crux fidélis, inter omnes Arbor una nóbilis! Nulla silva talem profert, Fronde, flore, gérmine, * Dulce lignum, dulces clavos, Dulce pondus sústinet.

1 Hymnus

V Pange, lingua, gloriósi,

Láuream certáminis,

Et super Crucis trophǽo

Dic triúmphum nóbilem:

Quáliter Redémptor orbis

Immolátus vícerit.

_ `

Ant. Crux fidélis, inter omnes Arbor una nóbilis! Nulla silva talem profert, Fronde, flore, gérmine.

V De paréntis protoplásti

Fráude Factor cóndolens,

Quando pomi noxiális

In necem morsu ruit:

Ipse lignum tunc notávit.

Damna ligni ut sólveret.

_ `

Ant. Dulce lignum, dulces clavos, Dulce pondus sústinet.

V Hoc opus nostræ salútis

Ordo depopóscerat:

Multifórmis proditóris

Ars ut artem fálleret:

Et medélam ferret inde,

Hostis unde lǽserat.

_ `

Ant. Crux fidélis, inter omnes Arbor una nóbilis! Nulla silva talem profert, Fronde, flore, gérmine.

V Quando venit ergo sacri

Plenitúdo témporis,

Missus est ab arce Patris

Natus, orbis Cónditor:

Atque ventre virgináli

Carne amíctus pródiit.

_ `

Ant. Dulce lignum, dulces clavos, Dulce pondus sústinet.

V Vagit infans inter arcta

Cónditus præsépia:

Membra pannis involúta

Virgo Mater álligat:

Et Dei manus, pedésque

Stricta cingit fáscia.

_ `

Ant. Crux fidélis, inter omnes Arbor una nóbilis! Nulla silva talem profert, Fronde, flore, gérmine.

V Lustra sex qui iam perégit,

Tempus implens córporis,

Sponte líbera Redémptor

Passióni déditus,

Agnus in Crucis levátur

Immolándus stípite.

_ `

Ant. Dulce lignum, dulces clavos, Dulce pondus sústinet.

V Felle potus ecce languet:

Spina, clavi, láncea,

Mite corpus perforárunt,

Unda manat, et cruor:

Terra, pontus, astra, mundus.

Quo lavántur flúmine!

_ `

Ant. Crux fidélis, inter omnes Arbor una nóbilis! Nulla silva talem profert, Fronde, flore, gérmine.

V Flecte ramos, arbor alta,

Tensa lax víscera,

Et rigor lentéscat ille,

Quem dedit natívitas:

Et supérni membra Regis

Tende miti stípite.

_ `

Ant. Dulce lignum, dulces clavos, Dulce pondus sústinet.

V Sola digna tu fuísti

Ferre mundi víctimam:

Atque portum præparáre

Arca mundo naúfrago:

Quam sacer cruor perúnxit,

Fusus Agni córpore.

_ `

Ant. Crux fidélis, inter omnes Arbor una nóbilis! Nulla silva talem profert, Fronde, flore, gérmine.

Conclusio numquam omittenda:

V Sempitérna sit beátæ

Trinitáti glória:

Æqua Patri, Filióque;

Par decus Paráclito:

Unus Triníque nomen

Láudet univérsitas.

Amen.

Ant. Dulce lignum, dulces clavos, Dulce pondus sústinet.

20. Adoratione Crucis expleta, ipsa Crux ab acolythis, vel ministrantibus, qui eam sustentaverant, comitantibus aliis duobus acolythis, vel ministrantibus, cum candelabris accensis, reportatur ad altare, ibique collocatur in medio, et quidem, si altaris dispositio id permittat, adeo in altum ut commode a fidelibus conspici possit, quin celebranti in cæremoniis sequentibus, super altare peragendis, incommodum præbeat. Candelabra vero accensa deponuntur super altare.

21. Postea celebrans et diaconus, dimissa stola nigri coloris, assumunt paramenta violacea, scilicet celebrans stolam et planetam, diaconus stolam et dalmaticam, subdiaconus vero tunicellam.

22. Deinde diaconus, delata bursa super altare, extendit corporale, more solito; acolythus autem, vel ministrans, deponit super altare vas aquæ cum purificatorio, ad abluendos et abstergendos digitos post Communionem, et librum disponit in latere Evangelii.

22 a. Antequam processio inchoetur, sacerdos defert et explicat corporale super altare, more solito.

23. Rebus ita dispositis, reportatur Sacramentum e loco repositionis ad altare maius pro Communione peragenda. Portatur autem hoc modo: Celebrans et subdiaconus, clerus et populus manent in suis locis, sub silentio. Diaconus cum duobus acolythis, et alio clerico ad umbellam portandam, accedunt ad altare repositionis, in quo præsto sint duo candelabra cum cereis accensis, postmodum ab acolythis sumenda. Ad altare repositionis genua flectunt; tune diaconus extrahit sacram pyxidem e tabernaculo seu capsa, et, assumpto velo humerali albi coloris, pyxidem extremitatibus eiusdem veli cooperit et ad altare maius defert.

23 a. Omnia fiunt per ipsum celebrantem cum suis ministrantibus.

24. Procedunt ordine quo venerunt; super Sacramentum defertur umbella; acolythi hinc inde procedentes candelabra accensa gestant, omnes in genua procumbunt. Interim schola cantat sequentes antiphonas:

V Adorámus te, Christe, et benedícimus tibi, quia per Crucem tuam redemísti mundum.

V Per lignum servi facti sumus, et per sanctam Crucem liberáti sumus: fructus árboris sedúxit nos, Fílius Dei redémit nos.

V Salvátor mundi, salva nos: qui per Crucem et Sánguinem tuum redemísti nos, auxiliáre nobis, te deprecámur, Deus noster.

Українська

Adoratio Crucis (Adoration of the Cross)

14. Священик та служителі вертаються до седилій, де знімають каппу, далматику та тунічку. Вноситься Хрест з розп'яттям, покритий фіолетовим вельоном.

15. Священик та піддиякон стоять. Диякон з аколітами чи міністрантами йде до сакристії та бере Хрест. Вертаються процесією: спершу аколіти чи міністранти, потім диякон з Хрестом, а з боків його оточують ще два аколіти чи міністранти з запаленими світильниками. Побачивши їх, священик та піддиякон йдуть їм назустріч, і по центру перед вівтарем священик приймає Хрест від диякона.

15a. Замість диякона за Хрестом йде священик.

16. Починаємо відкриття Хреста. Священик стоїть на підлозі пресвітерію зі сторони послання обличчям до людей та високо тримає Хрест. Він один починає антифон Ecce lignum Crucis, який тут же підхоплюють служителі, до Venite, adoremus, що вже співається хором за участю всіх присутніх. По закінченні співу всі вклякають, крім священика, та на короткий час поклоняються в тиші. Тоді священик підіймається на сходину та знімає вельон з правої частиини розп'яття. Тоді він підіймає Хрест трохи вище та співає те ж трохи вище, і все повторюється як першого разу. Тоді священик йде до центру вівтаря, знімає з Хреста весь вельон та підіймає Хрест ще вище та співає ще вище. Весь цей час Хрест супроводжують два аколіти чи міністранти зі світильниками з двох сторін, а служителі можуть допомагати священику тримати Хрест.

16 a. Священику не допомагають служителі.

V Ось древо Хреста, на якому повисло спасіння світу.

R Прийдіте, поклонімось.

V Ось древо Хреста, на якому повисло спасіння світу.

R Прийдіте, поклонімось.

V Ось древо Хреста, на якому повисло спасіння світу.

R Прийдіте, поклонімось.

17. Коли Хрест відкрито, поклоняємося йому. Два аколіти чи міністранти ставлять його на підлогу перед сходинки по центу вівтаря й тримайють його за горизонтальну планку. Інші два аколіти чи міністранти з запаленими світильниками стоять на колінах праворуч та ліворуч від Хреста, обличчям до нього. Поклоніння відбувається так: пергим підходить священик, потім служителі, потім клір, потім міністранти. Якщо можливо, вони знімають взуття перед цим та, підходячи до Хреста, по тричі преклоняють коліно. Підійшовши, цілують ноги Розп'ятого.

18. Потім аколіти чи міністранти з Хрестом та світильниками переміщаються до входу до пресвітерію й стають так само. Вірні підходять по черзі, спершу чоловіки, потім жінки, й, преклонивши коліна, цілують ноги Розп'ятого. За бажанням пароха чи ректора парафії перед тим, піля того, як міністранти поклонилися Хресту, священик може взяти Хрест, підняти в руках й тримати так для адорації вірними в тиші.

19. Під час поклоніння Хресту хор, розділений на дві групи, співає наступні співи. Всі, хто поклонився, в цей час сидять. Останнім завжди співається доксологія гімну: Sempiteina sit beatæ Trinitati gloria.

ГЛУЗУВАННЯ

Цифри 1 та 2 означають перший та другий хор. Грецькі слова тут подано без перекладу: їх перелад це наступна фраза.

1 і 2 разом

V Народе Мій, що Я зробив тобі? Або чим засмутив тебе? Дай Мені відповідь.

V За те, що вивів Я тебе із землі Єгипетської, ти приготував Хреста Спасителеві твоєму.

R Agios o Theós!

R Святий Боже!

R Agios ischyrós!

R Святий Кріпкий!

R Agios athánatos, eléison imas.

R Святий Безсмертний, помилуй нас.

1 і 2 разом

V За те, що вивів Я тебе з пустелі за сорок років, і манною годував тебе, та увів у землю вельми добру, ти приготував Хреста Спасителеві твоєму.

R Agios o Theós!

R Святий Боже!

R Agios ischyrós!

R Святий Кріпкий!

R Agios athánatos, eléison imas.

R Святий Безсмертний, помилуй нас.

1 і 2 разом

V Що ще мав би Я зробити тобі, й не зробив? Я ж бо насадив тебе, найпрекрасніший винограде Мій, а Ти був Мені гірким вельми: оцтом напоїв Мене в спрагу й списом бік пробив Спасителеві твоєму.

R Agios o Theós!

R Святий Боже!

R Agios ischyrós!

R Святий Кріпкий!

R Agios athánatos, eléison imas.

R Святий Безсмертний, помилуй нас.

V Я за тебе побив Єгипет з його первенцями, ти ж Мене, побивши, видав.